Iнструментарiй

Позасудове оскарження діянь розпорядників інформації

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до їхніх керівників або до вищих щодо них органів є швидшим і простішим видом оскарження, порівняно зі зверненням до суду. Крім того, практикується звернення до прокуратури, яка є уповноваженим державою органом щодо фіксування ознак адміністративних правопорушень при застосуванні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Як і в сфері судового оскарження можуть бути оскаржені будь-які діяння, які скаржник вважає неправомірними і може це обґрунтувати юридично.

Процедура подання та розгляду скарг щодо порушення права на інформацію регулюється Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. Даний Закон регулює питання позасудового оскарження фізичними особами, у випадках використання такого способу оскарження юридичними особами він має використовуватися на підставі аналогії закону.

У скарзі має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть скарги, а також вказано дату та вчинено підпис (ч.ч. 2 і 5 ст. 5 того ж Закону).  Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену (нотаріальною або аналогічною довіреністю) на це ним іншу особу, а саме іншу фізичну особу, трудовий колектив або організацію, яка здійснює правозахисну діяльність; до скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину (ст. 16). Скарги приймаються до розгляду не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням і не пізніше року з моменту його прийняття; пропущений з поважної причини строк оскарження може бути поновлений (ст. 17). 

Громадянин, який звернувся зі скаргою, має право (ст. 18 того ж Закону):

• особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
• знайомитися з матеріалами перевірки (обмеження доступу громадянина до певної інформації при розгляді скарги оформляється мотивованою постановою);
• подавати додаткові матеріали або наполягати на їх витребуванні органом, який розглядає скаргу;
• бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
• користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
• одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;
• висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
• вимагати компенсації збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

У разі визнання скарги необгрунтованою має бути роз'яснено порядок оскарження прийнятого за нею рішення (абзац 9 частини 1 статті 19).

Скарга, що не потребує додаткового вивчення має бути розглянута в строк не пізніще 15 днів з моменту отримання, інші – в місячний строк, який в окремих випадках може бути продовжено до 45 днів (ст. 20 того ж Закону).  

Нижче наведемо особливості кожного зі згаданих трьох видів позасудового оскарження.

Оскарження до керівника розпорядника. Такий спосіб оскарження очевидно має сенс у тих випадках, коли відповідь на інформаційний запит підписана одним з підлеглих керівника розпорядника, а не ним самим (або розпорядником – фізичною особою підприємцем). Під керівником розпорядника в Законі України «Про доступ до публічної інформації» мається на увазі керівник юридичної особи – розпорядника згідно з його установчим документом. Задоволення такої скарги може мати наслідком як притягнення винуватого службовця до дисциплінарної відповідальності, так і надання чи оприлюднення публічної інформації,  поновлення права скаржника в іншій формі.

Оскарження до вищого щодо розпорядника органу. Такий спосіб оскарження можливий щодо порушень, допущених розпорядниками, які є складовими ієрархічної системи певного виду владних органів і не є вищими органами у своїй системі. Наприклад, щодо оскарження діянь райдержадміністрації можливе звернення у відповідну облдержадміністрацію, а щодо діянь останньої – до Кабінету Міністрів України (щодо КМУ формально вважається, що вищого органу в ієрархії виконавчої влади не існує); діянь районного прокурора – обласному, а обласного прокурора – до Генеральної прокуратури України; діяння окремих виконавчих органів місцевої ради можуть бути оскаржені до її виконавчого комітету. На порушення з боку державних і комунальних підприємств також можуть подаватися скарги – відповідно до міністерства (іншого органу державної влади) і до виконавчого органу місцевої ради,  уповноважених на управління цими підприємствами (щодо підприємств приватної форми власності вищих щодо них органів не існує).

Задоволення такої скарги може мати наслідком як притягнення винуватого службовця до дисциплінарної відповідальності, так і надання чи оприлюднення публічної інформації,  поновлення права скаржника в іншій формі.

Звернення до прокуратури. Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (п. 11 ч. 1 ст. 255) саме працівники прокуратури зобов’язані складати протоколи по статті 212-3 цього Кодексу (встановлює відповідальність у формі штрафу за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації,  надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит). Такий протокол передається до суду загальної юрисдикції, який на підставі статті 221 КпАП розглядає справу про адміністративне правопорушення по суті й у разі доведеності вини конкретного службовця-порушника може накласти на нього штраф у розмірі від 425 до 850 грн. і за повторне порушення – від 850 до 1360 грн.
Крім передання до суду справи про адміністративне правопорушення прокурор може винести документ прокурорського реагування (протест, припис, подання) з метою поновлення порушеного права скаржника, усунення причин та умов виникнення порушень (ст.ст. 21-23 ЗУ «Про прокуратуру»). Це випливає з того, що наразі у статті 1 вказаного Закону закріплено компетенцію прокуратури здійснювати прокурорський нагляд за додержанням законів в Україні.