Почалися спроби нівелювати Закону про Доступ органами місцевої влади
Закон «Про доступ до публічної інформації» надає можливість громадянам не лише отримувати цікаву для них інформацію, але й виступає інструментом контролю за діяльністю представників влади.
Реалізація Закону на практиці потребує його інтеграції та адаптації до вже існуючої законодавчої бази України. Саме тому, протягом другої половини 2011 року з моменту як Закон про Доступ набрав чинності виходили укази Президента та постанови Кабінету міністрів України спрямовані на усунення суперечностей між нормами нового закону та старого законодавства. Однак, паралельно з цим почалися й інші процеси в цьому напрямку, але ініційовані вже окремо певними державними органами.
Наприклад на офіційному веб-сайті Дніпропетровської міської ради вже опубліковано нормативний акт «Про затвердження Переліку відомостей виконавчих органів Дніпропетровської міської ради, які належать до інформації з обмеженим доступом, та відомостей, які не містять ознак публічної інформації». (див. Додаток 1.)
Особливу увагу заслуговує пункт 2.10. в якому до інформації з обмеженим доступом віднесено «інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими актами». Іншими словами це дозволяє держслужбовцям Дніпропетровської міської ради не надати будь-яку інформацію, яку їм не вигідно оприлюднювати. В свою чергу це нівелює сам Закон «Про доступ до публічної інформації», який не уповноважує уточнювати чи деталізувати його норми шляхом ухвалення підзаконних актів.
Крім того, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» визначає, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Таким чином, прийняття такого нормативного акта суперечить як самому ЗУ «Про доступ до публічної інформації», так і Конституції України, оскільки органи місцевого самоврядування не мають відповідних повноважень для самостійного визначення того, що є або не є публічною інформацією.
Додаток 1.
У соціальних мережах