Що таке прозорiсть

Прозорість у суспільних відносинах є забезпечення відкритості певних процесів, процедур або власності. В деяких країнах поняття прозорості має і буквальне відображення - приміщення публічних інституцій є скляними (наприклад приміщення МВС в Грузії).

Наочним прикладом прозорості в Україні є Закон України «Про телебачення і радіомовлення», який вимагає оприлюднення інформації про власників та засновників телерадіоорганізацій, адже ті, по-перше, користуються національним надбанням - радіочастотним ресурсом, а по-друге, їхня діяльність пов'язана з безспосереднім впливом на формування оцінки фактів, явищ та подій глядачами. Хоча, слід зауважити, що це право ще не достатньо реалізоване через можливість використання офшорних зон для приховування справжніх власників.

Прозорість, в контексті доступу до інформації - це забезпечення дієвих і процедурно не обтяжених механізмів доступу до усієї відкритої інформації, що знаходиться у відповідного розпорядника. Отримуючи будь-який документ особа може ознайомитися з діяльністю органу влади, оцінити ефективність процедур та механізмів, надати свої пропозиції, оскаржити бездіяльність або, віддати голос за іншу політичну партію чи депутата.

Конвенція ООН проти корупції, що набула чинності для України з 1.01.2010 говорить, що «кожна Держава-учасниця вживає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, таких заходів, які можуть бути необхідними для посилення прозорості в її державному управлінні, у тому числі стосовно її організації, функціонування та, у належних випадках, процесів прийняття рішень. Такі заходи можуть включати, inter alia, таке:

a) прийняття процедур або правил, які дозволяють членам суспільства отримувати, у належних випадках, інформацію про організацію, функціонування та процеси прийняття рішень у державному управлінні та, з належною увагою до захисту приватного життя й даних особистого характеру, про рішення та нормативно-правові акти, що стосуються членів суспільства.»

Конвенція продовжує: «Кожна Держава-учасниця вживає належних заходів, у межах своїх можливостей і згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, для сприяння активній участі окремих осіб і груп за межами державного сектора, таких як громадянське суспільство, неурядові організації та організації, що функціонують на базі громад, у запобіганні корупції й боротьбі з нею та для поглиблення розуміння суспільством факту існування, причин і небезпечного характеру корупції, а також загроз, що створюються нею. Цю участь слід зміцнювати за допомогою таких заходів, як:

a) посилення прозорості й сприяння залученню населення до процесів прийняття рішень;
b) забезпечення для населення ефективного доступу до інформації;»

Європейська директива про послуги (European services directive) також звертає увагу на те, що процедура конкурсного відбору з кількох кандидатів має відбуватися базуючись на принципах неупередженості і прозорості.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» має основною метою саме «забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації». Сам доступ до публічної інформації так само відбувається на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень.

Прозорість органів влади в контексті доступу реалізується через:
• обов'язки розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
• організацію доступу до публічної інформації визначеним розпорядником відповідальним підрозділом чи посадовою особою;
• максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації;
• доступ до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
• здійснення парламентського, громадського (у т.ч. шляхом проведення громадських експертиз) та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;