відповідальність та захист державних службовців

Відповідальність за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації»

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до інформації залежно від суб’єктів, притягуваних до неї, можна поділити на два види: відповідальність фізичних осіб, які безпосередньо допустили порушення законодавства перебуваючи у статусі розпорядника інформації або працівника такого розпорядника, та відповідальність юридичних осіб – розпорядників.

Відповідальність фізичних осіб, що порушили законодавство про доступ до інформації (ч. 1 ст. 24 Закону), може бути наступних видів:

а) адміністративна – за статтею 212-3 КпАП («неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит»; штрафи від 425 до 850 грн. і за повторне порушення цієї ст. – від 850 до 1360 грн.);

б) дисциплінарна відповідальність – оскільки виконання законодавства про доступ до інформації є частиною службових обов’язків багатьох працівників, то відповідне порушення являє собою дисциплінарний проступок, за яким настає дисциплінарна відповідальність. Загальними видами дисциплінарних стягнень є догана і звільнення (ст. 147 КЗпП, додатк. див. ст.ст. 147-1 – 152 того ж Кодексу), але для держслужбовців існують додаткові їх види:  попередження про неповну службову відповідність та затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду (ст. 14 ЗУ «Про державну службу»). В рамках трудового права існує також матеріальна відповідальність, яка може бути накладена на працівників, що порушенням своїх трудових обов’язків заподіяли шкоду роботодавцю. В контексті невиконання Закону матеріальна відповідальність винного працівника може наставати, якщо його роботодавця з вини цього працівника було притягнуто до цивільно-правової відповідальності, що виразилась у стягненні з роботодавця-розпорядника певної суми коштів;

в) цивільно-правова – настає, коли фізична особа безпосередньо є розпорядником інформації (суб’єкт господарювання – розпорядник публічної інформації відповідно до ст. 13 Закону), а також в порядку регресу в окремих випадках існування трудових відносин або коли особа припинила трудові відносини з роботодавцем-розпорядником, працюючи на якого колись завдала майнової шкоди третьому суб’єкту при виконанні трудових обов’язків.

г) кримінальна відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації - настає в окремих випадках: за статтею 238 Кримінального кодексу України відповідальність настає за приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення. Рівень суспільної небезпеки від порушення права на екологічну інформацію настільки високий, що його порушення становить собою склад злочину.

Окремо варто звернути увагу на такий вид порушення Закону як віднесення інформації до категорії обмеженого доступу всупереч вимогам статті 6 Закону (поки що за таке порушення настає дисциплінарна відповідальність). Воно може виражатися в наступних діях:

1) віднесення інформації до категорії обмеженого доступу без проходження щодо неї трискладового тесту (ч. 2 ст. 6);

2) віднесення  інформації до категорії обмеженого доступу з метою захисту інтересу, який не передбачено пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону;

3) віднесення  інформації до категорії обмеженого доступу, якщо її розголошення може завдати тільки незначної шкоди одному з охоронюваних інтересів (тобто всупереч п. 2 ч. 2 ст. 6);

4) віднесення  інформації до категорії обмеженого доступу, якщо суспільний інтерес в її отриманні переважає відповідний законний інтерес, для захисту якого доступ до інформації обмежено (тобто всупереч п. 3 ч. 2 ст. 6);

5) віднесення  інформації до категорії обмеженого доступу, якщо така інформація раніше вже правомірно оприлюднювалася розпорядником (порушення ч. 3 ст. 6);

6) віднесення  інформації до категорії обмеженого доступу, якщо відпали законні підстави для обмеження доступу до неї (порушення ч. 4 ст. 6);

7) віднесення  інформації до категорії обмеженого доступу, якщо інформація стосується розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування, розпорядження державним комунальним майном (порушення ч. 5 ст. 6);

8) обмеження доступу до декларацій про доходи осіб, які зазначені в частині 6 статті 6 Закону;

9) обмеження доступу до документу в цілому замість обмеження доступу до інформації в ньому (ч. 7 ст. 6).

Наразі державні службовці та службовці органів місцевого самоврядування за порушення, передбачені підпунктами 1, 4, 7-9 частини 1 статті 24 Закону несуть лише дисциплінарну відповідальність, але до статті 212-3 КпАП готуються зміни щодо приведення її у відповідність до згаданої норми Закону.

Порушення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» юридичною особою – розпорядником може тягти виникнення в нього обов’язку поновити порушене право – напр. надати чи оприлюднити інформацію (за рішенням адміністративного суду, вищого щодо розпорядника органу, на підставі акта прокурорського реагування), обов’язку компенсувати завдану шкоду (як матеріальну, так і немайнову). Судове провадження з приводу компенсації шкоди може здійснюватися за процедурами:

1) адміністративного судочинства по КАСУ – пункт 4 частини 4 статті 105 вказаного Кодексу;

2) цивільного судочинства згідно з Цивільним процесуальним кодексом;

3) господарського судочинства згідно із Господарським процесуальним кодексом.

З вимогою про компенсацію шкоди розпорядником може звернутися як особа, що мала право отримати інформацію, але не змогла його реалізувати, так і особа, конфіденційну інформацію якої розпорядник поширив усупереч статтям 6, 7 Закону, а також особа, про яку розпорядник поширив недостовірну інформацію, оскільки протиправно її не перевірив перед поширенням усупереч пункту 6 статті 14 Закону.

Компенсація шкоди, завданої органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 Цивільного кодексу), а також вини посадової чи службової особи органу, яка безпосередньо завдала шкоди при виконанні своїх службових обов’язків (ст. 1174 ЦКУ). Не залежно від вини посадових і службових осіб цих органів компенсується і шкода, завдана органом в процесі нормотворення, якщо відповідний нормативний акт був визнаний незаконним і скасований (ст. 1175 ЦКУ).