Заборона цензури

Стаття 15 Конституції України встановлює заборону цензури. Ця норма є нормою прямої дії, однак вона не дає достатнього розуміння цього поняття.

Стаття 309 Цивільного кодексу так само встановлює заборону цензури процесу творчості та результатів творчої діяльності.

Нова редакція Закону Про інформацію встановлює, що цензура є будь-якою вимогою спрямованою, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача:

• узгоджувати інформацію до її поширення або
• накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.

Винятком є випадки передбачені законом, зокрема узгодження змісту інтерв'ю (ст.13 Закону України «Про авторське право і суміжні права з урахуванням положень закону про доступ до публічної інформації), а також, а також у разі накладення судом заборони на поширення інформації (зокрема на підставі ст. 278 Цивільного кодексу).

Окрім цього Закон прямо забороняє втручатися у професійну діяльність журналістів, а саме контролювати зміст поширюваної інформації, зокрема

• з метою поширення чи непоширення певної інформації,
• замовчування суспільно необхідної інформації,
• накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них,
• заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

За вчинення діянь, що перешкоджають діяльності журналіста встановлена відповідальність, у т.ч. кримінальна (ст.171 Кримінального кодексу)